Імена Дениса Штілермана, відомого також під прізвищем Данилов, та його батька Леоніда Данилова фігурують в історії, яка в Росії свого часу набула гучного розголосу. Йдеться про землю поблизу села Пірогово в Московській області – актив, оціночна вартість якого становила близько 6 мільярдів рублів (приблизно 200 млн доларів США на момент угод).
Землю придбала компанія «Агрофірма Пірогово», пов’язана з бізнесменом Юрієм Зінкіним. Формально операція виглядала як стандартна ринкова угода. Однак, за даними російських ЗМІ й реєстрів, ділянки перебували у державній власності. Тобто приватизувати її компанія просто не мала права. Попри це, угода була укладена.
Сам Денис Штілерман пояснює це по-своєму: під час світової економічної кризи 2008 року він нібито інвестував у землю, придбавши кілька тисяч гектарів у Московській області: «Я отримував дохід як готівкою, так і у вигляді частки нерухомості, що зводилася на цих ділянках», – згадує він в інтерв’ю.
Борги та кредити. Інвестиційні паї та судові суперечки
Далі – ще цікавіше. Землю в Пірогово почали активно використовувати як заставу для багатомільйонних кредитів. Зокрема, Денис Штілерман отримав у приватному банку M2M кредит на 20 мільйонів доларів, заклавши сотні гектарів цієї землі. Його батько, Леонід Данилов, за даними Openmedia, контролював низку офшорних компаній, зареєстрованих у Панамі. Одна з них – Archer Enterprises S.A, у 2011 році отримала кредит на $6 млн під заставу частини землі з Пірогово.
Денис Данилов мав ще один борг у розмірі 3,7 млн перед МАСТ-Банком. Відповідно до матеріалів справи Сергій Ножин також мав борг перед цим банком. У 2015 році ліцензія банку була анульована, також було порушено кримінальну справу щодо шахрайства з векселями та незаконного зняття готівки, а банк збанкрутував.
Борги постійно «кочували» між пов’язаними людьми. З’являються нові співпозичальники, нові застави, десятки об’єктів нерухомості. Серед фігурантів – Сергій Ножин, син бізнес-партнера Леоніда Данилова. У 2013 році Денис Данилов (Штілерман) і Сергій Ножин стали співпозичальниками за кредитною угодою, де заставою виступали вже 372 гектари землі та понад 20 об’єктів нерухомості. У межах цієї схеми Данилов перевів на Сергія Ножина борг у $3 млн.
Матір Сергія Ножина, Роза, дуже довгий час працювала у російському ЗМІ “Известия”. А сам Сергій Ножин підписаний на Телеграм групи, які підтримують російську армію.
Примітно, що в обох – і у Дениса Данилова, і у Сергія Ножина – фігурував один і той самий арбітражний керуючий – Денис Лук’янов. Обидва були також пов’язані із закритими інвестиційними фондами. Данилов володів 500 інвестиційними паями у ЗІФ “Лісові простори”, тоді як Ножин – 1281 паєм у ЗІФ “Нові земельні інвестиції”. В обох випадках мова йшла про структури, які пов’язані із землею та нерухомістю.
Крім того, і Данилов, і Ножин передавали в заставу земельні ділянки, що виглядає як частина узгодженої фінансової моделі: активи закладаються, під них залучаються кошти, а борги перерозподіляються між пов’язаними особами.
За даними реєстрів, Ножин відкривав додатковий банківський рахунок і отримав дивіденди за свої інвестиційні паї у розмірі 25,6 тисяч доларів (приблизно 1,6 млн рублів). Згодом ці кошти були зняті, попри те, що його активи перебували у процедурі реструктуризації,а суму перевищувала встановлені обмеження.
У жовтні 2020 року, у зв’язку з банкрутством Данилова, його паї були виставлені на аукціон. Стартова ціна становила 27,3 млн доларів (≈2,16 млрд руб.), але до грудня 2022 року вона обвалилася до 32 тис. доларів (≈2,3 млн руб.).
У грудні 2022 року ці 500 паїв придбав Ігор Терентьєв за 85 тис. доларів. Згодом Терентьєв замінив Данилова у судовій справі, намагаючись визнати недійсними операції з відчуження земельних ділянок фонду (вартістю 1,2 млн доларів), які, на його думку, були фіктивними та укладені за заниженою ціною. Суди відхилили позов Данилова та його касаційну скаргу у 2023-2024 роках.
У серпні 2014 року Денис Данилов отримав ще один кредит – цього разу у ПІР-Банку на суму $2,1 млн для придбання чергової земельної ділянки. Право власності було оформлено у вересні 2014 року, однак кредитні зобов’язання виконані не були. У 2020 році «Агрофірма Пірогово» сплатила лише $123,6 тис., тоді як загальна заборгованість склала $6,8 млн
У грудні 2019 року адміністрація муніципального округу Митищі (Московська область) встановила сервітут на частині земельної ділянки Данилова для розміщення лінійних об’єктів газопостачальної мережі. Того ж року Арбітражний суд Москви визнав Данилова банкрутом, а станом на липень 2019 року його загальна заборгованість перевищувала 10,6 млн доларів (≈662 млн рублів).
У липні 2021 року земельна ділянка площею 15,5 га (кадастровий номер 50:12:0070306:5) була виставлена на аукціон.
Ціна коливалася від 2,74 млн доларів у 2021 році (≈200 млн рублів) до 160 тис. доларів у 2023 році (≈15 млн рублів). На 2023 рік кошти з аукціону надходили на спеціальний рахунок Данилова в Сбербанку, що дозволяло йому розпоряджатися ними без згоди фінансового менеджера відповідно до закону про банкрутство РФ.
Зв’язок з Годом Нісановим
Електронна адреса Сергія Ножина використовувалася для отримання дозволу на будівництво житлового комплексу “Піроговська Рів’єра”.
За даними російських ЗМІ, деякі земельні ділянки “Агрофірми Пірогово” були забудовані в межах цього проєкту. Реалізацією займалися бізнесмени Ільгар Гаджієв та Ісай Захаріяєв, брат якого є зятем російського девелопера Года Нісанова. У 2025 році статки Нісанова оцінювалися в 3,4 млрд доларів США.
Нісанов є засновником групи “Київська площа”, яка володіє комерційною нерухомістю у РФ загальною площею понад 4 млн м². У 2019 році нерухомість Гаджієва в результаті ворожого поглинання перейшла у власність Нісанова.
У 2014 році Путін нагородив Нісанова Орденом Дружби, а у 2021 році – медаллю “За добрі справи” за внесок у проєкт створення Ржевського меморіалу радянським солдатам.
Ілля Рагімов, діловий партнер Года Нісанова, також є другом і однокласником Путіна.
Втручання правоохоронців і ФСБ
Обставини приватизації землі у Пірогово не залишила поза увагою російських правоохоронців. Ситуація набула такого розголосу, що, за наявною інформацією, перевірку особисто ініціював Путін, який на той час був прем’єр-міністром РФ. До перевірки були залучені МВС та Генеральна прокуратура.
І саме тут починається найцікавіше. Попри публічно оголошене доручення на найвищому рівні та залучення ключових силових відомств, справа так і не дійшла до суду. Дениса Штілермана згодом відпустили, а офіційних пояснень, чому гучна перевірка завершилася без процесуальних наслідків, так і не прозвучало. Ось як сам Штілерман згадує цей період життя у нещодавньому інтерв’ю:
“ У мене був інцидент. З мене вимагали великий хабар на чолі з ФСБ Росії. Я їх послав відверто. Я коли приїхав з новогодньої відпустки, привіз сім’ю. Вони мене затримали, протримали мене в ізоляторі ФСБ 6 місяців. Я і мій юрист довго чинили юридичний супротив. Ми писали велику кількість клопотань, заставили цього слідчого ходити 5 разів на день на судові засідання в рамках оскарження їхніх неправомірних дій і мене суддя під підписку випустив, а потім слідчий закінчив справу за відсутністю складу злочину”
Підозри щодо Юрія Зінкіна
Але в цій історії є ще одна персона – Юрій Зінкін, який володів акціями ТОВ “Агрофірма Пірогово”. Російські журналісти неодноразово писали, що він може бути близьким до ФСБ. Його автомобіль бачили припаркованим біля будівлі спецслужби на Луб’янці. Прямих доказів цьому немає, але такі деталі в Росії рідко залишаються поза увагою.
Саме тут виникає логічне запитання: як так сталося, що справа, яку взяв під особистий контроль Путін, завершилася нічим? Адже зазвичай у подібних випадках фігуранти опиняються за ґратами.
Одна з можливих версій, учасники цієї історії потрапили під вплив або контроль російських спецслужб. Це могло пояснити й дивне завершення справи, і повну відсутність публічних наслідків для Зінкіна, Данилова та інших людей пов’язаних з цим кримінальним провадженням.
Проблеми з законом
Це не єдиний випадок проблем з російськими правоохоронцями у Дениса Штілермана. У 1995 році він ,ймовірно, був причетний до розкрадання державного майна та шахрайства через комерційні договори, щоб привласнити гроші та офісне майно. Справа була закрита Центральним районним відділком поліції з процедурних підстав.
А у 1999 році Дениса звинувачували у шахрайстві, нібито він використав підроблені документи для розкрадання коштів інвестиційної компанії «ЗАО ИФК МФР Инвест» на суму 2,3 мільйона рублів. Ці випадки показують, що конфлікти з законом у його біографії не поодинокі і мають системний характер.
Переїзд до України
Після майже двадцяти років життя в Росії Денис Штілерман раптово переїжджає в Україну та починає активно демонструвати проукраїнську позицію, стаючи співзасновником компанії з виробництва дронів, а також відомої усім Фламінго
Чи був це щирий особистий вибір, чи частина складнішої гри – питання залишається відкритим. Але з огляду на всю цю історію, воно точно не виглядає простим.